Газета Поступінформ №349 (12.08.2010 – 19.08.2010)

Сергій Солодкий,
член Ради "Поступу"

Цей текст з’явився внаслідок внутрішнього обурення тим, на мою думку, богохульством, яке відбувається в Українській Православній Церкві Московського Патріархату (УПЦ МП).

Свою історію розпочну з того, що я, Солодкий Сергій, є православним християнином, хрестили мене в церкві, що до цих пір підпорядковується МП, а відвідую я в повсякденному житті церкву Київського Патріархату (КП).
Цю історію мені розповіла моя дружина, вона кілька тижнів тому відвідала Фролівський монастир в Києві, що підпорядковується МП з метою замовити молебень. Зайшовши в головний Храм монастиря, вона підійшла до жінки, яка приймала записки з іменами для замовлення молебню. У неї взяли записку та гроші. Все б наче нічого, та вона затрималась біля вітрини маленької крамнички і почула таку розмову.
Жінка, що стояла в черзі за моєю дружиною також замовляла молебень подала записку, а у відповідь почула запитання: «А в церкві якого Патріархату вас хрестили?». Видно було, що від такого запитання вона спочатку зніяковіла, а потім відповіла, що та церква КП. І тут вона почула ще прикріші слова: «Раз так, то ми не будемо молитись за ваших рідних і близьких, заберіть свою записку і гроші». Та жінка була просто шокована і на запитання, що ж їй робити тепер, їй відповіли, щоб вона йшла геть.
Почувши весь цей діалог, у моєї дружини, звичайно, в голові промайнула думка, а де ж її хрестили і чи будуть молитись за її списком імен. Та записку з грошима вже взяли, значить наче все обійшлось. Потім на стіні Храму вона побачила приклеєний папірець, на якому російською мовою було написано, що ті Православні Християни, яких хрестили в церквах КП, католики і т.д. не мають права ні заходити в цей Храм, ні молитися, і що за них в монастирі молитись не будуть.
Мене ця розповідь просто розірвала на шматки.
Це що ж таке робиться? Адже ми всі Православні Християни, ми всі віруємо і молимось одному Богу. Яка різниця в якій церкві мене хрестили, головне, що мене хрестили в православній церкві і на шиї я ношу Хрест із зображенням Ісуса Христа. Але, виявляється, що для керівників УПЦ МП є різниця. Виявляється, що високі керівники УПЦ МП розділили всіх православних на своїх і чужих. А хто ж тоді я, якщо я хрещений в УПЦ МП, а молюсь Богу в УПЦ КП?!
Це вже не перший випадок на моїй пам’яті такого ставлення до православних християн з боку УПЦ МП. То вони активно агітували на виборах за В.Ф.Януковича і залякували людей, що якщо їх не послухають, то будуть вжиті заходи аж до відлучення від Церкви, то вони називають священнослужителів УПЦ КП єретиками і т.д. З сторони УПЦ МП постійно поширюється м’яко кажучи, недобра інформація на адресу УПЦ КП.
Причина таких дій для мене зрозуміла давно – ГРОШІ. УПЦ МП ніяк не може змиритися з тим, що ще не всі гроші йдуть до російської столиці, а щось залишається і в Києві. Йде постійна боротьба за прихожан, за церкви та монастирі і їх землі. Складається враження, що церква перетворилась на БІЗНЕС-ПРОЕКТ.
Все більше стає зрозумілою різниця між словами РЕЛІГІЯ і ВІРА.
На мою думку, така політика УПЦ МП тільки відштовхне від себе істинно віруючих людей, такий процес серед мого оточення вже спостерігається давно. А церква, яка не спирається на істинну Віру приречена на загибель.